Венеціанська штукатурка своїми руками: покрокова інструкція.

Венеціанська штукатурка своїми руками: опис як зробити, способи та техніки нанесення, фото красивого оздоблення стін

Серед безлічі варіантів обробки поверхонь використання венеціанської штукатурки стін займає своє особливе положення через свою неповторну витонченість, схожу на справжній мармур, граніт, малахіт або яшму.

Та й вартість таких робіт виходить набагато дешевше, ніж оформлення із застосуванням натурального каміння. Вишуканий мармуровий малюнок все ще приваблює дизайнерів своєю чарівною красою та незвичайністю, чудовим шиком та довговічністю.

Короткий екскурс в історію

Хоча витоки імітації мармуру на стінах сягають часів Стародавнього Риму, саме в епоху Відродження венеціанські зодчі дали методиці отримання «підробленого мармуру» друге дихання.

Саме з того часу матеріал став відомий усьому світу під назвою «венеціанська шпаклівка» (штукатурка).

Що таке Венеціанська штукатурка стін

Як основний компонент суміші виступає дрібна мінеральна крихта (кварцова, мармурова, гранітова тощо), яку змішують з гашеним вапном. Для зручності роботи останніми роками майстри стали міняти вапно на синтетичний акрил і додавати кольори-барвники для отримання потрібного кольору.

Така заміна ніяк не впливає на зовнішній вигляд обробки, проте суміш висихає швидше, що дозволяє значно скоротити терміни ремонтних робіт.

Тому питання, як робити венеціанську штукатурку, в принципі стає зрозумілим і здійсненним самотужки, адже його компоненти продаються в будь-якому будівельному магазині.

Позитивні та негативні сторони штукатурки

На користь вибору цього матеріалу кажуть такі «сильні» його якості:

тривалі терміни служби, якщо все зроблено правильно (не менше 25 років);
Відсутність будь-яких стиків, швів на поверхні стіни;
Витримування механічних навантажень, температурних перепадів, великої вологості, що прийнятно в саунах, лазневих приміщеннях, підвалах, кухні або басейнах;
Збереження зовнішнього вигляду та вихідного кольору;
Наявність ефекту глянсової поверхні, що допомагає зорово збільшити будь-який простір;
За ним зручно доглядати, не боячись затирок та пошкоджень;
Він екологічно нешкідливий для людини;
Добре приховує вади, дефекти поверхні;
Його можна наносити не тільки на бетонні поверхні, але й на гіпсокартон або цеглу;
Не тріскається та захищає від розтріскування стін.

А вапно у його складі перешкоджатиме розвитку грибкової цвілі.

Серед «мінусів» можна відзначити відносно високу ціну, необхідність точного дотримання інструкції з нанесення венеціанської штукатурки, а також складність роботи.

Важливо! Засіб повинен готуватися з розрахунком лише на день, т.к. швидко засихає та не підлягає довгому зберіганню. Навіть під час роботи періодично рекомендується перемішувати відерце, щоб зберегти якість штукатурки.

Процес виготовлення матеріалу

Найлегшим варіантом є покупка готової суміші в магазині і розведення її водою до потрібної консистенції, згідно з інструкцією, що додається. Для цього рекомендується використовувати міксери, які дають змогу отримати однорідну сметанообразную масу.

При виготовленні складу самотужки важливо дотримати всі потрібні пропорції кам’яної крихти, гашеного вапна та вибраного кольору.

А якщо суміш готується самостійно, черговість роботи буде такою:

У відро із пластику на 5 л наливається 1 л будь-якого акрилового лаку на водній основі.
Тім додають 100-150 мл звичайної води.
Після цього засипають 2,5 кг сухої фінішної шпаклівки – будь-якої полімерної або гіпсової суміші, що має у складі мікрокальцит, мармурове борошно, або на білому цементі.
Якісне перемішування за допомогою насадки-міксера.
Додавання універсального кольору, що підходить для декоративної штукатурки або водно-дисперсної фарби (не більше 10% від загального об’єму розчину).

На виході має вийти однорідна маса, що за консистенцією нагадує звичайну шпаклівку. З таких пропорцій вийде приблизно 3,5 кг суміші, достатньої для обробки близько 8 м2 поверхні.

Варто знати! Для продовження «життєздатності» маси до неї рекомендується додавати у невеликих кількостях пластифікатори для гіпсу.

Основні способи нанесення

Основні труднощі можуть чекати саме під час нанесення матеріалу на стіну.

При цьому в класичному методі важливо дотримуватися такої черговості робіт:

Попереднє очищення (видалення сміття, старих шпалер, пилу, залишків будівельних сумішей наждачкою тощо) та ретельна підготовка поверхні (вирівнювання та ґрунтовка);
Нанесення 1-го шару «венеціанки» за допомогою металевої кельми товщиною в 1-2 мм, при цьому здійснюючи різноспрямовані рухи (не можна залишати залишки матеріалу на інструменті та допускати його засихання у вигляді грудочок, що залишають згодом подряпини, некрасиві сліди та нерівності). );
Після висихання наноситься 2-й шар товщиною всього 0,5-1 мм, який буде сохнути трохи менше;
третій шар наносять «на здир», схожий на процес фінішного шпаклювання, званого «протиркою»;
Через 30 хв. поверхню ошкурюють за допомогою дрібного наждачного паперу або абразивної губки;
За допомогою шпателя або кельми глянсують стіну, тримаючи інструмент під гострим кутом до поверхні, ніби розгладжуючи;
На кінцевому етапі втирається віск, який через 20 хв. полірується круговими рухами за допомогою м’якої сухої тканини або спеціальної полірувальної машини (віск надасть блиску, добре захистить від вологи та можливих пошкоджень).

Ознайомившись із основними етапами роботи, відразу стає зрозуміло, як наносити венеціанську штукатурку за всіма правилами процесу.

Складнішими способами є:

Нанесення в два тони з отриманням певного малюнка;
Створення ефекту натурального мармуру;
Техніка роботи «піщаний вітер» у вигляді дюн та інших візерунків.

У будь-якому випадку варто попередньо прочитати про саму методику, переглянути відеоматеріали на потрібну тематику і проконсультуватися з майстрами, які вже мали досвід подібної роботи. Спочатку рекомендують спробувати на невеликій ділянці стіни або на листі гіпсокартону.

При ретельному дотриманні порад та підказок фахівців вдається отримати воістину чарівний результат, що надає розкіш, незвичайну красу та витонченість обстановки.